Щооооож, перший пост! І одразу мій старенький матеріал який я все ніяк не наважувалася кудись викласти, бо треба було допилювати. А взагалі, краще переробити на сценарій відео. Але тоді треба його ще й розширити... Ну, ви зрозуміли -- краще викласти вже хоч якось, ніж вічно його відкладти)

ПОПЕРЕДЖЕННЯ! Альбом підіймає теми самоненависті, самоушкодження, самогубства та сексуального насильства. Матеріал підіймає теми сексуального насильства.

Який музичний альбом визнали найкращим у 2024 році: «The Rise & Fall of a Midwest Princess» , «Ти [Романтика]» чи «Той день»? Чесно — не знаю, оскільки моє серце полонив «Monarch of Monsters»
. Історія про самоненависть, жахливе минуле й шлях до спокути. Історія близька мені. Запрошую й вас зануритися у цю подорож, але попереджую – буде боляче. Наполегливо рекомендую спершу самим ознайомитися з альбомом, а вже потім читати мою рецензію.
Альбом “Monarch of Monsters” у жанрі альт/нойз рок за авторством Vylet Pony складається з 12 пісень зі наскрізним сюжетом про злу долю Вовчиці, і однієї новели, що має поглибити розуміння всієї історії. Втім, я обійдусь лише рідким посиланням на неї, оскільки вона несуттєво впливає на сприйняття пісень, які ми й аналізуватимемо.
Авторка зазначає, що: “тексти пісень альбому, заспівані з точки зору Вовчиці, спрямовані в першу чергу на її колишнє або теперішнє "я". У випадках, коли це не так, вона парасоціально звертається як до коханих, так і до ворогів з усього свого життя”. Сюжет є алегорією на те, як травми, самотність та егоїзм можуть перетворити тебе на жахливу людину. Зі слів самої авторки історія базується на її минулому: на тому якою персоною вона була раніше, як завдавала болю іншим, як була використана незнайомцями і стикнулася з наслідками своїх дій.
До того ж варто відзначити, що альбом повниться жорстокістю, лайкою, вульгарністю та іншими невитонченими речами. Якщо ви назвете це несмаком, то я резонно зауважу: "I know musicians who use subtlety, and they're all cowards".

Тож, нумо дізнаємося Isn't it great to be a beast!

Pest. Початок усієї історії та водночас її кінець. Лірика присвячена роздумам Вовчиці про минуле і те, що вона була почварою, шкідником. На жаль, мені нема що додати зі свого досвіду, оскільки я ще не досягла тої стадії визнання свого минулого та гріхів, що воно приховує, аби розповідати про це широкому загалу.
“What’s the point of saving the world or yourself
When the greatest villain is you?”
Pest – це передмова до всього альбому, оскільки вона докорінно вирізняється поміж інших пісень: атмосфера, лірика, звучання – все це звучить як класична пісня Вайлет, а не те що очікує нас далі.

PLAY DEAD! PLAY DEAD!. Найагресивніша й найнестабільніша пісня в альбомі. Вона висвітлює, як молода Вовчиця розкриває межі допустимого і врешті стає монстром. Текст і звучання чудово передають її вагання і водночас з тим посилаються на реальний досвід співачки: перша частина зухвала, зі стогонами насолоди та самовпевненим вокалом.
“Isn't it great to be different?
Isn't it great to be me!
Isn't it great to be different?
Isn't it great to be a beast!”
До речі! Цей фрагмент посилається на класику броні музики, а саме -- Great to be Different від Forest Rain (можливо, більш відомої нам за Join The Herd (також відомої як неофіційний гімн броні)).

Проте вже друга половина пісні вирізняється розгубленістю, закликами до матері та відчайдушними криками.
“Mama can't you see?
What's happening to me?”
“Too late to turn tail
Too good to fail”
Коли дитина вперше зустрічається з докором від старших за свої дії, то всередині виникає дисонанс: якщо я вважаю себе хорошою, хіба можуть бути мої дії поганими? І коли приходить усвідомлення, що ти вчиняєш як потвора, постає вибір – робити так й надалі чи визнати свої помилки та перепросити. Шкода, що мозок ох як любить шукати собі виправдання, а тому вибір на користь першого варіанту (з внутрішнім самозаспокоєнням) стає очевидним. Совісті залишається лише завмерти (англійською – play dead).

Хоча мені й не хотілося б пропускати жодну пісню в альбомі, але The Heretic (Woe is Me), Survivor’s Guilt та Vitality Glitch не зачепили мене, попри чудове звучання. Тому коротко: The Heretic описує те, як загублена Вовчиця знаходиться собі нову компанію, яку вона описує як стерв’ятників і остаточно втрачає стару себе. Survivor’s Guilt розповідає, що навіть знайшовши собі компанію, Вовчиця почувається погано, оскільки вона змушена приховувати справжню себе та шукати схвалення всередині цієї компанії. Vitality Glitch ж показує занурення у депресію, як наслідок усього вище згаданого. Крім того, закрадаються перші згадки сексу, але детальніше нам розкажуть наступні три пісні.

Вимикається світло And everyone looked away

Хоча ця частина (за моїм поділом) має лише три пісні, але їх аналіз дався вкрай важко. Зокрема через те, що вони зачіпають тему сексуального насильства, яке довелося пережити не лише ліричній героїні, а й мені.

The Wallflower Equation. Пісня показує, як перебування у компанії нищить Вовчицю: за допомогою знущань, токсично-аб’юзивних стосунків та сексу ламають її самітницьку натуру, урівнюють.
“In one swift rend
I am gutted of innocence
Now a nine letter word, my visage erased”
Сексуальне насильство змінює ставлення до себе: відчуття бруду; “позбуття невинності”; думки, що розрядом пробивають тіло – це сталося з тобою! Більше не людина, не жінка, не чоловік – жертва. За відсутності підтримки з боку близьких та/чи спеціаліста, людина, що пережила сексуальну наругу, може швидко захлинутися у цих думках та потонути в прірві самоненависті. Втім внутрішній острах, сором та мале висвітлення цієї теми все суттєво ускладнює: раптом замість допомоги буде лише осуд і зневага? Зі свого досвіду можу сказати, що поки людини це не торкнеться особисто, їй важко навіть уявити, що відчувають ті, хто пережили це.
Всупереч тому, що пісня триває аж 12 хвилин, її ритм та звучання робить це майже непомітним – початок та середина слухається на одному диханні, а спокійний кінець навмисно послаблює увагу, аби підвести до шедевральної й огидної…

Princess Cuckoo. Перше прослуховування цієї пісні зламало мене, оскільки ніхто до того ще не висвітлював сексуальне насильство за допомогою музики таким чином. Від неї стає зле, вона звучить мов панічна атака, відчувається на рівні зі сценою у переході з “Незворотності”, вона відчувається! Якщо попередня пісня була радше спогадами про ті часи, то Princess Cuckoo описує сам момент зґвалтування.
“I've got sunshine in my stomach
Like I just rocked my baby to sleep”
Інструменти з тугими струнами й монотонне піаніно створюють відчуття певної психоделічності, яке може виникаи час сексуальної наруги. З’являються стогони, які лише гнітять і тиснуть на слухача, ніби Вовчиця от-от розридається. Після чого відбувається короткочасний спад напруги: внутрішній монолог під репризу одного з моментів The Wallflower Equation. Він підводить нас до кульмінації – ритмічних стогонів, доповнюваних гітарою та вокалом, що зривається на крик, і врешті вибухає гітарно-барабанно-індустріальним фіналом. Це шедевр і безумовно мій фаворит з усього альбому.
У новелі історія цієї пісні описується так: після вбивства подруги, Вовчиця зупиняється у трактирі, де до неї прибивається компанія з п’яти чоловіків. Попри те, що вона мала не аби які сили, вони підступом заманюють її до однієї з кімнат та прив’язують до ліжка. Що відбувалося протягом наступних днів описувати я не буду, оскільки ви й самі вже здогадалися. У стресових ситуаціях людина може бити, бігти чи завмерти. Скажу лише те, що я також нічого не зробила у момент наруги. Не тому, що не хотіла, а тому, що завмерла. Прийняти це було навіть важче, ніж те, що зі мною відбулося.

Sludge. Смерть, буквальна і метафорична, це лише сходинка в процесі життя. Ступила на неї й Вовчиця, яку вбили й розірвали. Та вона не вмерла, бо її душа потрапила до іншого світу, де ту зустріла Агнець(The Lamb).
“Flay, and devour
Lash for every wasted hour
Point and laugh, make merry mass
As I become the ground that you walk on”
Трек можна трактувати як повне руйнування усталеного життя (розрив аб’юзивних стосунків, вихід з компанії, зречення своїх поглядів) та перехід у нове (приєднання до спільноти MLP, усвідомлення себе як жінки, віднайдення справжньої коханої). Як людина, що одного разу радикально змінила своє життя, можу назвати це своєрідними соціальними “смертю та переродженням”.
Найгірше позаду.

Нарешті багатостраждальна героїня почує Rest Now, Little Wolf

Revenge Fantasy. Жертва будь-якого насильства, в незалежності від того яке воно, спершу мріє про помсту. Так й Вовчиця жалкує, що померла і не встигла відплатити своїм кривдникам.
“You should have pulled the trigger when you had the chance”
Втім, потім наступає момент прийняття: або примиритися з собою та шукати як жити далі, або The Last of Us 2 (Всі ж вже грали/дивилися?). Вовчиця обирає простити кривдників, але тепер їй належить простити себе.

Huntress. Жорстка і водночас ніжна композиція, у якій сплітаються тіла та серця Вовчиці та Агнець. Я б назвала її антагоністичною до Princess Cuckoo, оскільки вони обидві описують секс, але в абсолютно різних барвах: якщо Cuckoo про зґвалтування, то Huntress про “той самий момент найвищої близькості та спокою”.
“Darling, fallen to faithlessness
Let me show you my heart
You are my ember
A waiting room for the stars
A waiting room for the stars”
Як стара та віддана шанувальниця творчості Вайлет, я вражена у самісеньке серце, оскільки ці рядки посилаються на чуттєві “Ember” та “Locus Room”, які я свого часу слухала годинами (одну з них навіть купила, хіх). Власне, це передостання композиція, оскільки “...and, as her howl echoed unto eventide, she became the far seer's hunting dog…” не має жодного слова і виступає радше як останній акорд злої Вовчиці, що розчиняється в обіймах Агнець.

Rest Now, Little Wolf (A Vigil For Aria, or, How the Lamb Stood in an Empty Room Filled with Empty Friends). Цитата з коментарів під альбомом: «Ніщо не б’є так сильно, як одна пісня про доброту в кінці альбому про біль».
«Conceal not your mistakes
But allow them to be a sputtering torch
Illuminate the path for those that follow
To be gentle, to be kind
This is the way»
Як перша пісня зберігає класичний стиль Вайлет, так й ця повертається до нього. І це неймовірно. Я хотіла б навести вам весь текст пісні, але матеріал й так виходить завеликим тому, якщо ви пройнялися історією Вовчиці – обов’язково прочитайте текст останньої пісні.
Попри весь біль і тяготи, її історія закінчується щасливо. Воно й логічно, бо у зворотному випадку ми б ніколи не почули цей альбом.

Післямова.
Рецензія закінчена, можна вимкнути альбом, що весь цей час грав на повторі, витерти сльози та допити вкритий шаром льоду чай. Сподіваюся, що мені вдалося передати бодай частинку тих емоцій та переживань, що я відчула вперше натиснувши на відео зі здавалося б банальною назвою «Monarch of Monsters». Коли я починала писати цей матеріал у грудні 2024 року то навіть не уявляла, що він забере так багато часу та сил, але результат того вартий. Мені вдалося прийняти та примиритися з багатьма речами всередині себе під час цієї роботи, за що я буду вічно вдячна Vylet. Хто знає, може й вам варто послухати цей silly альбом з провокаційною обкладинкою?