По-перше, хочу подякувати всім за увагу до мого першого матеріалу! Мені було дуже приємно чути як слова схвалення, так й зауваження. Обіцяю взяти інтерв'ю у Франчі до кінця літа:D (і не лише у нього хіхі)
По-друге, вітаю вас у другій (і не останній) частині моєї дипломної — статті "Броні у світі та Україні". Якщо попередній пост був адаптацією обґрунтування, то цей вже має більше конкретних імен та цікавої інформації (а не просто медіа-моніторингу). Перша частина матеріалу містить здебільшого вже відому вам інформацію: чому четверте покоління MLP вийшло таким, яким воно вийшло; як утворилися броні й тд. Можете майже сміливо його скіпати, якщо ви все це знаєте й одразу переходити до підзаголовку Броні в Україні: становлення незалежної гілки субкультури.
Зарю вам приємного читання і гарячого чаю під рукою:3

Запитайте в пересічного українця: «Хто такі броні?». Він, покрутивши біля скроні, відповість: не «хто такі», а «що таке». І не дивно, бо з 2014 року це слово циркулює в медіа виключно у військовому контексті. Проте насправді існує й інше визначення — субкультурне. Світові броні встигли пройти шлях від «дивних дорослих чоловіків, які дивляться мультик про поні» до однієї з наймасштабніших інтернет-субкультур сучасності — з власними конвентами, музикою, анімацією, фанфіками на тисячі сторінок і навіть внутрішніми політичними конфліктами. Як серіал для дітей породив багатомільйонну спільноту; чому навколо неї роками точилися суперечки; і як українські броні поступово відірвалися від російськомовного середовища та почали формувати власний культурний простір — у сьогоднішньому матеріалі.
Все почалося з Лорен Фауст
Наша історія стартує в 1982 році — у світі триває холодна війна і щонайменше п’ять гарячих конфліктів. Але цікавить нас дещо зовсім не світового на той час масштабу — вихід першого покоління My Little Pony.
Лінійка іграшок від Hasbro мала задовільнити дитячі мрії про живого коника чи поні. А для популяризації іграшок чотири роки потому вийшов і однойменний мультсеріал. Зірок з неба він не хапав і був розрахований суто на дитячу аудиторію. Франшиза пережила ще два малопомітних покоління і цілком непогано почувалася поки за неї не взялася Лорен Фауст.
Вона вже була відомою аніматоркою, сценаристкою, режисеркою і продюсеркою. Але що найважливіше — Лорен з дитинства фанатіла від My Little Pony. Тому, коли Hasbro призначили її очолити створення четвертого покоління, вона вирішила вивести франшизу далі за «стереотипно дівчачий мультсеріал». Головний акцент було зроблено на глибшій прописаності персонажів та світу, що багато в чому спиралося на сюжети, які маленька Лорен уявляла бавлячись з іграшками.
Анімація також зазнала значних змін: якщо перші три покоління тяжіли до зовнішності справжніх поні, то під керівництвом Фауст вони стали більш стилізованими. Очі й мордочки відійшли від моторошного реалізму і стали подібні до аніме, а анімація набула плавності та фірмової впізнаваності.
Реліз четвертого покоління My Little Pony з підзаголовком «Friendship is Magic» відбувся на американському телеканалі The Hub 10 жовтня 2010 року. Тоді ж зародилася і унікальна субкультура, яка своїм існуванням кидала виклики всім усталеним суспільним нормам та уявленням.

Не_цільова аудиторія
Hasbro звісно ж знали на яку аудиторію цілить їх серіал. Все — від іграшок і до мультсеріалу — було розраховано на дітей до 10 років. В перші дні від виходу дебютного епізоду нічого не вказувало, що аналітики та маркетологи компанії могли помилитися. Але вже через кілька тижнів здивовані були усі.
Одними з перших стали користувачі іміджборду 4chan. На початку поодинокі люди писали, що цей «дівчачий серіал» справді гарний і подобається їм. Через місяць їх були тисячі. Настільки багато, що інші користувачі почали гоніння на них (загалом-то звична справа для інтернету тих часів) й адміністрація врешті виділила їм окрему гілку. Втім фанати вже й самі змогли зорієнтуватися та створити власні сайти.
І тут ви можете задатися питанням: як діти могли самі зробити сайти? Відповідь елементарна — фанати були зовсім не дітьми. Всупереч усім очікуванням, значною частиною аудиторії серіалу стали чоловіки віком 10-30 років і старше. Це підтверджується чисельними фанатськими опитуваннями. Як приклад можна навести фанатське дослідження «2013 STATE OF THE HERD REPORT», участь в якому взяли 21,637 учасників.
Згідно з даними «2013 State of the Herd Report» середній вік учасників становить 20,19 років. 79% броні мають вік від 15 до 25 років, 95% віком від 10 до 30 років.
До речі, про термін броні. Його вигадали фанати на позначення себе, і походить він від поєднання англійських «brother» та «pony». Хоча спершу й існували спроби диференціювати учасників за статевою ознакою, для чого було вигадано окремий термін «pegasister» для дорослих фанаток мультсеріалу, втім він не прижився. Зараз як фанати мультсеріалу, так і ті хто безпосередньо належать до субкультури, в незалежності від статі, можуть називати себе броні.
Якщо казати про загальну чисельність субкультури, то тут все важко. Академічних досліджень ніколи не проводилося, а цифра у 7-12,4 мільйони представників лише у США, яку свого часу наводили такі поважні медіа як The Atlantic, взагалі незрозуміло звідки взялася. Вона завжди йде з припискою, що ці дані є дуже приблизними, але водночас з прямим посиланням на 2012 State of the Herd Report. Перечитавши кілька разів документ я так й не знайшла навіть згадки про ці числа. Може бути, що це лише помилкове трактування даних: наприклад, до "броні належать 4,0-6,8 % інтернет‑користувачів у США", що якщо екстраполювати на всю популяцію дає приблизно 7-12,4 млн.
Ще одним неочікуваним фактором дорослої аудиторії стала творчість, не завжди призначена для дітей. Насильство, вбивства, еротичний контент — все це продукувалося з різною метою як ненависниками субкультури так й самими броні. Втім, більшість творів з дорослим вмістом це або еротична література, або цілком серйозні історії в які це органічно вплетено.
Як приклад можна навести роман-епопею Fallout: Equestria — екстремально жорстокі сцени, згадки сексуальних тем, нецензурна лексика і багато іншого. Все це зумовлено сюжетом та постапокаліптичним світом серії відеоігор «Fallout». Показово, що 2017 року цей твір було офіційно внесено до каталогу Бібліотеки Конгресу США, що засвідчує його визнання як окремого культурного феномена, а не просто аматорської роботи.
Хоча пік популярності броні давно минув, субкультура не зникла. Досі проводяться конвенти, виходять музичні альбоми, створюються фанфіки й анімації, а нові люди продовжують відкривати для себе My Little Pony вже через фанатську творчість, а не сам серіал.

Броні в Україні: становлення незалежної гілки субкультури
Перші згадки про броні в Україні фіксують ще у 2012 році — з пропозицій провести фан-зустрічі у Києві та Харкові. Ширшу популярність субкультура отримала зі стартом показу дубльованих серій на телеканалі «Плюс Плюс» 28 січня 2013 року. Українські представники субкультури в ті роки значною мірою базувалися в соцмережах (вкантактє, twitter, facebook тощо) та Табуні.
Причина, чому українці в ті роки не сформувалися в окрему гілку, як польські чи чеські броні — мова. Переклади іноземних фанфіків, відео, обговорення — всього цього майже не було українською. Проте, навіть тоді були поодинокі ентузіасти, які займалися перекладами українською і створювали україномовні пісні.
Так, на платформі «DeviantArt» 5 липня 2016 року користувач Anatoly136UA опублікував переклад коміксу «Recall The Time Of No Return» — один з небагатьох прикладів української перекладацької діяльності в ті роки.
А 16 травня 2021 року в альбомі «Oceansong» виданим австралійцями з «Ponies at Dawn» з’явилася україномовна пісня — «Світло Маяка» за авторством Velvet R. Wings. Проте після 24 лютого 2022 року співачка емігрувала з країни та прибрала з публічного простору майже всі згадки про свій зв’язок з Україною. Так, на платформі SoundBetter у профілі Velvet R. Wings вказано: «Я співачка з понад десятьма роками досвіду родом зі Східної Європи». Серед мов, з якими працює виконавиця, зазначені англійська, французька, латинська та російська.
Показово, що попри повномасштабне вторгнення росії, Velvet R. Wings продовжила співпрацю з частиною російськомовного броні-середовища та фактично дистанціювалася від українського контексту у власному публічному позиціонуванні. Цей кейс демонструє один із шляхів, яким частина українських митців адаптувалася до змін після 2022 року — через збереження зв’язків із російськомовним середовищем і уникання чіткої культурної самоідентифікації.
Оскільки ми вже підняли тему змін після широкомасштабного вторгнення, варто поговорити про нову хвилю українських броні та тих, хто свідомо перейшов на українську.
На початку серпня 2023 року український крафтер Франч створив новий телеграм канал, який звідтоді веде українською. Він відомий як в українській, так й у світовій спільноті своїми об'ємними діорамами присвячених різноманітним фандомам (вочевидь, поні там також є).
Відомий поні-блогер Flutter Green роками випускав відео-реакції різними мовами. Втім 28 червня 2025 року він взяв паузу, а вже 25 вересня створив новий канал, який веде виключно українською. Як він сам пояснив у прощальному відео на старому каналі: «Я давно хотів знімати рідною мовою… Мені подобається знімати українською. Це справа принципу».
Водночас з’явилося й багато нових авторів: Лорі, «Творчий куточок», Cry 1ce Wind, Житомирський Броні та інші. Поступово почали виникати нові україномовні канали, переклади, фанфіки, музичні кавери й цілі майданчики для спілкування.
Окремо варто згадати ZaDivanom, DenHare та GreenLion — одних із найпомітніших діячів сучасної української броні-спільноти, чий внесок у розвиток україномовного середовища важко переоцінити. Саме вони стали героями мого інтерв’ю «Голоси “нового покоління” українських броні».
Також слід згадати й тих, хто, зробивши вагомий внесок у розвиток українського броні-середовища, згодом відійшов від спільноти або переключився на інші проєкти.
AlexMalkavian — анонімний перекладач, який подарував українським броні тисячі сторінок перекладених фанфіків. Серед його робіт є і повний переклад Fallout: Equestria. Втім сам переклад має нерівномірну якість, що, ймовірно, пов’язано з ранньою версією тексту та відсутністю повноцінної вичитки.
Shizuka — перекладачка та письменниця, яка у 2022 році першою переклала українською культовий фанфік Rainbow Factory і в 2017 створювала власні поні-фанфіки українською.
SeriousDamir — колишній броні-музикант, який створив десятки композицій і випускався в альбомах австралійського броні-лейблу A State of Sugar та бельгійського VibePoniez.
Є і ті броні, які віддали своє життя, захищаючи Україну. Так, видання «Дніпровська порадниця» 18 квітня 2022 року повідомило про загибель на Донеччині бійця з Дніпра на ім’я Андрій (прізвище не наводиться з етичних міркувань) із позивним «Дітз».
25 серпня 2022 року, наступного дня після Дня Незалежності України, користувач MareStare опублікував на Derpibooru допис: «Це обкладинка фотоальбому, зробленого на виставці знищеної російської військової техніки в Києві, Україна, 2022. У пам’ять про Дітза, учасника броні-спільноти, який загинув під час російсько-української війни, захищаючи Батьківщину. Спочивай з миром, Дітзе…».
За понад десять років існування броні пройшли шлях від інтернет-жарту до повноцінної субкультури з власною творчістю, медіа, музикою, літературою та спільною пам’яттю. Українська ж гілка цього руху сьогодні переживає етап остаточного відокремлення від іншомовного середовища — болісний, повільний, але помітний.
І хоча для більшості людей слово «броні» досі звучить дивно або кумедно, за ним стоять цілком реальні люди: перекладачі, художники, музиканти, волонтери, військові й просто фанати, які роками будували власний культурний простір.

Післямова
Статтю мінімально змінювала, зокрема в частині про українських броні. Олди, які організовували сходки, зокрема БронУкон — я за вас не забула і підготую окремий великий матеріал (за великого бажання можете написати у приватні в тг @Polkishenki , але я можу й сама вас знайти хіхі). Наступного тижня опублікую ще три пости з наявними матеріалами, а там вже можна й за нові братися))
Дякую за увагу і чекатиму в коментарях:3
Ваша археологічна-антропологиня та журналістка — Поліна Княсефа.