Вітаю, поні та понянки!
Минуло чимало часу з мого першого (і на щастя, не останнього) посту на Перепічках, але на те були поважні причини: кінець четвертого курсу та розставання. Веселі видались чотири місяці:') Втім, з усім цим покінчено і я можу представити вашій увазі першу частину моєї дипломної роботи, яка присвячена українським броні минулого та сьогодення. Беріть напитки та наїдки, бо подорож обіцяє бути довгою.

Почнемо з необхідної духоти.
Що таке субкультура? Згідно з визначенням Академії пед. наук України, наданим у Енциклопедії освіти, субкультура — у найширшому розумінні, частина всього, що створено людським суспільством. Це будь-яка група у складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, що відрізняються від інтересів тих, хто належить до основного річища культури. У вужчому розумінні, субкультура — будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю група.
За такого визначення, ми приходимо до важливої відмінності від класичного розуміння того, хто такі броні — коли специфічний стиль одягу, дотримання субкультурних цінностей (умовні елементи гармонії) та інші чітки ознаки визначають приналежність. Бо, як не дивно, чітких критеріїв за якими можна визначити чи є людина броні або нема, або мені просто не вдалося їх знайти.
Для когось обов'язково мати хоча б брелок на сумці; для інших — переказати всі серії на пам'ять; третім взагалі пофіг: "Любиш поні? Пф, ну то ти броні!". І знаєте, я схильна дотримуватися третьої позиції.
Окреслимо кого я вважаю броні у межах моєї науково-дослідницької роботи. Броні — це людина, яка зацікавлена франшизою My Little Pony (1-5 покоління) і перебуває у середовищі фанатів чи створює/споживає фанатську творчість. Ключовим тут є саме зв'язок з фанатською творчістю. Це те, що відрізняє броні від звичайних глядачів мультсеріалу, які просто ввімкнули серію, подивилися і забули. Ті, хто не хоче дізнаватися чи просто не здогадується про існування величезної субкультури з фанфіками, музикою, конвентами та мемами.

Soo, на цьому з нудною частиною покінчено, переходимо до цікавішого — які ми в очах світу? Що пишуть українські та світові ЗМІ про броні?

Содом, Гомора і Священний Грааль

Українським медіа, м'яко кажучи, похєру на нас. Найновішою згадкою (2023) є нині недоступний матеріал від медіа "Заборона" під назвою Чому масова культура сексуалізує тварин? Розповідаємо, хто такі фурі.
«Як і кожна субкультура, фурі мають свій жаргон: броні — фанати іграшок, телесеріалів та фільмів My Little Pony;» Іронічно, але броні в матеріалі наводяться як частина субкульутри фурі, про глибшу аналітику щодо нас там не йдеться.
Далі є одразу два матеріали зі спільною специфікою висвітлення: Топ-7 субкультур: хто змінив готів та емо? від Nikopoltoday (2022) та Чому дорослі чоловіки люблять мультик про кольорових поні? від Glorymix (2015). Наводжу найцікавіші цитати.
Nikopoletoday
І незважаючи на те, що цей мультфільм орієнтований на дівчаток дошкільного віку, несподівану полярність ця субкультура набула серед молодих людей та чоловіків віком до 35 років. Вони фарбують волосся у всі кольори веселки, беруть участь у костюмованих вечірках, куди приходять у костюмах поні та створюють світ поні, в якому кожен учасник має свою роль.

Зазвичай комунікація броні відбувається через соцмережі або на спеціальних форумах. Звідси береться головна небезпека цієї субкультури — необмежений доступ дитини до небажаного контенту. Справа в тому, що серед броні часто зустрічаються дарки - броні, які люблять контент з розчленуванням, "депресняком" та кров'ю, і клопери - послідовники правила "Про все є порно. Винятків немає".
Glorymix
Головна шістка персонажів, яких фанати називають Mane6 (звісно ж, від слова «грива», а не від слова «main» – «головний», хоча звучить схоже) – це розумна і розсудлива Твайлайт Спаркл, справжня пацанка, пробивна Рейнбоу Деш, смішна, безжурна оптимістка і приколістка Пінкі Пай, гламурна, вишукана, дуже жіночна Реріті, сільська простачка без гарних манер, однак справедлива і завжди готова допомогти друзям Еппл Джек, дуже мила, неймовірно скромна і добра Флаттершай.

Захопившись одним із цих типажів, дорослі чоловіки охоче дивляться мультик про поняшок: більше того, фандом ще й власну творчість за мотивами улюбленого твору в Інтернеті публікує. Тут уже кому на що уяви вистачить: одні «чорнуху» малюють, якісь поні-жахачки, інші – порнуху, треті – гумористичні картинки, четверті й зовсім поняшок в образі справжніх дівчат зображають.

Тобто, броні – розмальовані у всі кольори веселки збоченці, які дітей то не ґвалтують, але пишуть і малюють таку дикухи, від якої дитяча психіка канєшно поїде далеко й надовго. І добре ще Глорімікс, там видно, що це матеріал для блогів, який накидала людина без освіти. Але "Заборона" та "Nikopoletoday" це цілком серйозні медіа, чиї працівники мали б дотримуватися журналістських стандартів. Шкода, що мої фахові колеги не вміють користуватися вікіпедією.

Проте, існує священий Грааль висвітлення українських броні й ім'я йому – газета "Сєгодня". (Див. перше зображення). Матеріал абсолютний продукт свого часу (2015 рік), тому певні речі зараз виглядають крінжово. Відзначу лише той момент, що тезі про "кілька тисяч броні в Києві" нема жодного підтвердження.

І на цьому наше медійне висвітлення в Україні закінчується. Поки ТСН, Українська Правда та інші кропом сцялися при згадці альтушек, офників, "редановців" тощо, про броні писали ну зовсім маловідомі видання. І якби ж писали хоч щось путнє. На тлі цього, вигдіно відрізняються матеріали міжнародних медіа.

Дружба, магія, свастони

The Atlantic у матеріалі The Bros Who Love My Little Pony від 2014 року звертає увагу на те, що близько «85% фанатів є чоловіками», а сам феномен броні описує як порушення традиційних уявлень про гендерні ролі та «дитячий» контент. У тому ж матеріалі броні-конвенція описується як простір, де панує «прийняття, добродушність, та дружня атмосфера», а самі учасники говорять про «оптимізм та відкритість» як одну з головних причин популярності спільноти.
Подібний акцент на доброзичливості, творчості та взаємній підтримці простежується і в матеріалі Manchester Evening News Adult My Little Pony fans are called bronies and they're about to descend on Manchester від 2016 року, де броні подаються як творча інтернет-спільнота, що об’єднує людей навколо спільних інтересів, мистецтва та комунікації.
Дружбу-магію бачу, свастони не бачу? Зараз будуть.
Оскільки сенсаційність броні з часом почала згасати, журналісти (здебільшого американських ЗМІ) переключилися на суперечливіші моменти субкульутри. Вбивці, які тащилися від поні, це канєшно цікаво, але чимало й вбивць які пруться від аніме, фурі, футболу чи буквально будь-чого іншого. А от за що справді зачипилися, так це зау льтраправі спільноти всередині броні.
The Atlantic My Little Pony Fans Are Ready to Admit They Have a Nazi Problem від 2020 року, присвячений використанню естетики My Little Pony радикальними користувачами 4chan та ультраправими групами. Автори зазначають, що «деякі з них є прихильниками білого супремасизму», водночас наголошуючи, що радикальні групи не представляють спільноту загалом. Але давайте об'єктивно, це згадано для галочки, а не аби сформувати справді цілісне уявлення про спільноту.
Відповідь цій тезі присутня в матеріалі Quillette Is the My Little Pony Fan Community Really Full of Nazis? від 2020 року, де автор критикує тенденцію екстраполювати діяльність невеликої радикальної групи на всю спільноту. У статті зазначається, що «цій темі присвячено менше відсотка публікацій на Derpibooru», однак саме вона найчастіше потрапляє у поле уваги медіа. І тут автор вказує на слона в кімнаті: якщо расистських постів на дерпібуру було тисяча, то з еротичним вмістом — півмільйона. Цитую: "Стаття (мається на увазі попередній матеріал The Atlantic) створює враження, ніби «альт-праві» використовують на перший погляд невинні фан-спільноти мультфільмів як «троянського коня» для приховування та поширення зловісної ідеології, але насправді єдине, що ці хлопці хочуть сховати всередині коня, — це свої члени".
Тут хочу додати кілька слів про ситуацію з українськими броні. Ні для кого не секрет, що є канали де БігМак на "червоному велетні" крутить свастику й зігує під Sieben Tage lang (ах, люблю цю пісню про пиво). Постіронія є постіронія, тільки от за жартами не видно позиції. І саме тому вони й не потрапили до дослідження. Мене цікавили броні як українська спільнота, а не пострадянська тусовка, де спілкуються російською, толерують російський простір і мають із ним значно більше спільного, ніж з українським фандомом.

І щодо сексуального контенту. Тема неоднозначна, і кожен має та, мабуть, матиме щодо неї власне ставлення. Якщо говорити як дослідниця, то я не бачу в цьому нічого виняткового. У попкультурі та фанатських спільнотах для опису сексуального потягу до вигаданих нелюдських істот нерідко використовують термін «ксенофілія». Прикладів безліч: ельфи, перевертні, прибульці, демони — усі вони не є людьми, проте зазвичай зображуються як розумні істоти зі свідомістю, емоціями, власною культурою та здатністю дати усвідомлену згоду.

Саме тому існує принципова різниця між реальною твариною та вигаданим персонажем, який лише зовні нагадує тварину. У випадку My Little Pony йдеться не про звичайних коней, а про антропоморфних персонажів із людським рівнем інтелекту, мовлення, моральних уявлень і соціальних відносин. Тому сексуальний фанатський контент із такими персонажами належить до сфери фантастики й не є тотожним сексуалізації реальних тварин.

А якими насправді були і є броні?

Русифікованими, бляха. Майже весь матеріал для цього блоку довелося збирати на Табуні який, дякувати Нібіру, ще не перебанив усі ці пости.
Перші згадки про українських броні датуються 2012 роком: звіт з фанатських зібрань у Києві; пропозиція влаштувати пікнік для броні у Харкові, малюнки поні на виборчих бюлетенях в Ужгороді (див. зображення 2-3) та інші. Щонайменше з 2013 у Києві проводиться конвент «БронУкон», єдина велика подія такого формату в Україні, яка об’єднувала броні з усієї країни. Колись у мене дійдуть копитця написати величезний матеріал про БронУкон, колись...
Водночас десятки українських митців працювали на іноземну аудиторію й створювали свій контент багатьма мовами світу, втім майже ніколи українською. Були прецеденти, коли паралельно до іншомовного створювався і україномовний контент, втім це все одно було радше бонусом. Втім, детальніше про це поговримо в окремому матеріалі, який невдовзі буде опубліковано на Перепічках))
Після 2022 року процес виокремлення української броні-спільноти суттєво пришвидшився, що збіглося із загальною тенденцією культурної та мовної переорієнтації українського суспільства. Додатковим чинником стали розбіжності в реакціях представників спільноти на російсько-українську війну, що посилило необхідність у формуванні власної гілки, яка існуватиме з розумінням українського контексту.
Почали з’являтися українські спільноти броні, власний форум, переклади літератури та інші форми локального контенту. Попри відносно невелику чисельність, ця спільнота становить значний інтерес для журналістського дослідження як приклад сучасної цифрової субкультури, що перебуває у процесі трансформації та переосмислення власної ідентичності.

Кончало начала
Дякую, що дочитали перший пост зі серії постів про мій диплом до кінця! У цій частині я адаптувала лише те, що було обґрунтуванням до самої дипломної роботи. Практична ж частина — стаття, інтерв'ю, есе та рецензція — будуть невдовзі опубліковані. Діліться своїми думками та питаннями в коментарях, можливо є аспекти які я пропустили й ви хотіли б побачити ґрунтовну відповідь\дослідження на цю тему. Або вас просто щось потішило чи обурило:D
До нових зустрічей!
Ваша археологічна-антропологиня та журналістка — Поліна Княсефа.