Red Sun over Ponydise. Частина 1

Ах, рідний Кіното,
Хай звучить дружній спів
Поні у кольорових вогнях!

Коннічіва, броняші! Оскільки це перший матеріал такого формату, то на початку я хочу описати причину створення та концепцію. Кілька років тому, у вже неіснуючому броні-чаті, я запитала: “А які ваші улюблені броні пісні?”. І що ви думаєте?
Мені накидали “Діскордів”, “Лулабаїв” та інших шедевральних, але дуже старих пісень. Ніби музику після 2012 вже ніхто не писав. Я не засуджую, у всіх свої смаки, проте саме тоді у мені і зародилася думка: “А як багато виконавців взагалі знає пересічний броні?”.
Щоб відповіддю на це питання було “багато”, я й зайнялася цим проєктом. Кожен матеріал буде присвячений загальній сцені певної країни/штату чи виконавцям, чия дискографія дозволить розбирати кілька тисяч слів суто їх доробок.
Як ви вже могли здогадатися з хайку та привітання – дебют присвячується Японії! Вмощуйтесь зручніше, заварюйте каструлю зеленого чаю і приготуйтеся до незабутньої подорожі у світ JapanPonyParty!, eksoka та багатьох інших.
І тільки не просіть мене розбирати Австралію. Діскорд його знає чому там стільки лейблів та виконавців…

JapanPonyParty!

Кіцуне верхи на дельфіні
Музику крізь острови несе
Ліпше б я писала есе

## JapanPonyParty! Vo 1

Перший альбом JapanPonyParty! побачив світ восени 2014 року і представлено у ньому сім виконавців з дев’ятьма композиціями. Авторкою обкладинки стала 陰狐-ingi- (обережно, присутній yiff). Більшість треків послухати можна лише у повній версії альбому (завдяки невідомому благодійнику, що у 2023 залив його на ютуб). UPD: Я порилася у своїх нотатках та готова собі голову відкрутити – замість того, аби створювати таймкоди та вставляти посилання на відео з таймкодами, я могла просто відправити вас на pony.fm! Shame on me T-T. Поговоримо про пісні по порядку (з бонусами у вигляді \Окремих рекомендацій та \Цікавих фактів).

1. オオドラ(Oodorato2) – Let's dance pony. М’яка електронщина з характерним звучанням поні-треків тих років: багато семплів використано з серіалу, приємний запам’ятовуваний мотив і загалом – звучить ніби теплий спогад з минулого (особливо якщо ви застали 2010-ті у свідомому віці).
\Окрема рекомендація: My Little Pony – ウィキウィキポニー – найпопулярніший трек Oodorato2, який я після першого ж прослуховування додала у плейлист. Якщо часто слухаєте радіо Ponyvillefm то майже точно чули його там)

2) ジウベ – Sky Garden. Має набагато сильніші ретро-вайби й значною мірою посилається на саундтреки консольних ігор 90-х. Цікаво, але доволі стандартно.

3. Kitsuneyu – Make a Wish (Kitsuneyu Remix). Якби за кожен прослуханий ремікс “Make a Wish” я отримувала гривню – вже замовила б переклад Project Horizon. Перший драйвовий трек в альбомі під який хотілося трохи похитати головою. Любителям Happy Hardcore та подібних до нього жанрів.

\Цікавий факт! Kitsuneyu виступив одним з продюсерів цього альбому.

4. delfino\ – Let the Rainbow Remind You (delfino\ Remix). Якщо щодо попереднього треку я мала сумніви, то тут кажу сміливо – це чистокровний Happy Hardcore. І також ремікс на пісню з оригінального серіалу. Попри певну одноманітність та просадку в ритмі ближче до середини – трек качає і удоволствіє приносить.
\Цікавий факт! delfino\ виступив одним з продюсерів цього альбому.

5. C.D.I. – Apple to the Core(Apple PSYder Tech-Style). Невиразний техно-транс, яких існує сотні. Дуже на любителя.

6. delfino\ – Prismatic Friendship. Ах, старий добрий Drum & Bass – delfino\ вдруге з’являється за альбом і недарма. Після попереднього затягнутого й відверто прохідного треку цей відчувається як ковток свіжого повітря.

7. みなと – Apple to the Core TAKARAJIMA Remix. Електронщина це добре, але як щодо джазу? Схоже, саме так й подумали японці, а тому TAKARAJIMA представив джазовий ремікс Apple to the Core. Все, крім частини Бабусі Сміт, звучить шикарно (особливо інструментальне соло в середині треку). Точно у трійці кращих треків альбому.

8. ちっきぃ/DolceTikky – You'll Play Your Part -DolceTikky Remix-. Легкий, солодкий ремікс, що не змінює пісню суттєво, але відчувається мов та вишенка на торті – ніби лише цього й не вистачало для досконалості. Також йде у топ-три.
\Окрема рекомендація: YourEnigma – On Hold (DolceTikky Remix) – не очікувала побачити у DolceTikky ремікс на одну з моїх найулюбленіших пісень YourEnigma (про нього напишу окремий матеріал, оскільки він писав просто божественну суміш електроніки-класіки). Якщо любите Вініл, Октавію та піаніно – обов’язково послухайте. Якщо дуже любите – можете ще й на Bandcamp купити)

9. Kitsuneyu – Japan Pony After Party. Заключний трек це мікс семплів та пісень оригінального серіалу з одним великим АЛЕ – взяті вони з японського дубляжу. Якщо мене розбудять о четвертій ранку (жартую, я лише починаю лягати в цей час) і запитають одну пісню з альбому JPP! Vo1, яка найбільш передає дух альбому – це буде саме вона.

Перший альбом JPP! вийшов недосконалим: прохідні композиції, мала кількість виконавців й треків, ще й на хостінгу зекономили – нині послухати чи завантажити альбом можна лише окольними шляхами. Одразу кидається в очі й те, що треклист складається переважно з реміксів. Це не погано, але японське звучання, що з’явиться у пізніших альбомах, тут не таке відчутне.
Але якщо згадати, що це буквально перший альбом японської броні сцени? Чудовий дебют! Не всі пісні чіпляють широку аудиторію, але заключне тріо – те, чому альбом взагалі вартий вашої уваги. Japan Pony After Party так і взагалі є тим унікальним, що може запропонувати лише JPP! Vo 1. Kitsuneyu представив себе двічі. І якщо спершу це був непоганий, але все ж прохідний ремікс, то у цю композицію він вклав душу.
Моя абсолютно необ’єктивна і нічим не виправдана оцінка – 7\10 з поправкою на дебют.

JapanPonyParty! Vo 2

Закінчилася осінь, минула зима і JPP! знову зібралися, майже в тому ж складі, аби представити навесні 2015 другий альбом. Щоправда, повна його версія на ютубі відсутня, а тому слухати доведеться на pony.fm. На щастя, завантажити його звідти також можна. Цього разу альбом виріс не лише кількісно, а й концептуально – перша ж пісня альбому робить те, що у минулому альбомі вийшло лише в кінці.

1. Kitsuneyu – 日輪とドラゴン -対峙-. Альбом відкривається оркестровою композицією від вже відомого вам Kitsuneyu. І найголовніше тут те, що перша ж пісня дає зрозуміти – це, бляха, робили японці! Традиційні духові та ударні з характерним звучанням не переплутати. Хоча ближче до середини і є фрагмент з радше європейським звучанням, але він не перекриває собою японськість. Навпаки – на тлі нього лише яскравіше відчувається справжня природа цієї пісні. Однозначно раджу до прослуховування.
\Окрема рекомендація: JPC裏カウントダウン企画#13 – аранжування головної теми MLP у тому ж стилі від Kitsuneyu. Якщо вам сподобалася перша пісня, цю також раджу зацінити.

2. GaiuZensen – 絵馬物語～序～. Аби закріпити ефект, друга пісня також починається з нарочито японського звучання. Так й чекаєш, коли після перших кількох секунд прозвучить от це “І-о-о-о-у”. Але натомість починає грати флейта та барабани, до яких долучаються все нові й нові інструменти. Аж раптом прокидається біт, а головна мелодія набуває електричного звучання. І все це врешті сплітається у гармонію класики та електроніки (Ха, а Вініл з Октавією з’являться лише у третьому альбомі!).

3. ジウベ – BBBFF.SpringRemix. Не думаю, що ви полізете звіряти ієрогліфи, а тому я зробила це за вас – так, це той самий виконавець “Sky Garden” з першого альбому. І якщо до того він був одним з небагатьох, хто не робив ремікс, то тепер… ну ви й самі бачите з назви пісні. Сам ремікс – суміш приємної музичної шкатулки, шакальніших звуків оригінального співу та легкого нового аранжування. Якщо не зважати на голос Твайлайт, що звучить ніби з іграшкової рації, то насолодитися музикою вийде.

4. sasamint – Love is in bloom Angraecum. Пам’ятаєте, що я казала про Make a Wish? З Love Is in Bloom ситуація та сама, тільки запороти пісню майже неможливо. Версія sasamint не пропонує нічого принципово нового: трохи електричного звучання, трохи дзвіночків – nothing, but the best.

5. (DolceTikky)ちっきぃ – Cheer Up! -for Sunset Shimmer-. Третій поспіль ремікс й попри хороший початок пісня робить фінт вухами й… просідає посередині на дві хвилини. Не зовсім зрозуміла для чого було таким чином розтягувати тривалість аж до шесті хвилин.

6. Love is in Bloom (delfino\ Remix). Визнаю, продюсери зробили дуже грамотний хід – такі собі пісні починаються з середини альбому. Я казала, що ремікс цієї пісні майже неможливо запороти. Особисто мені delfino\ її запоров. Виявляється, ремікс полягає у додаванні вторинної електронщини, яку не те що на світовій сцені, а й у поні-музиці зафукали б за банальність звучання. Скіп.

7. C.D.I. - The strange pony lives in E.F.F. . Якщо у минулому альбомі C.D.I. мав дуже безлике звучання, то тут воно стає… дивним. Я не можу сказати, що мені не подобається, але й твердо сказати “кльово” також важко. Тріповий трек, чиї барабани й звучання дуже мені нагадують Parasprite від Agent of Discord (про яких ми колись поговоримо у контексті альбому Music from Club Mixers). Можна послухати, але дуже специфічно.
\Цікавий факт: C.D.I. не лише пише музику, а й малює. Саме його (чи її) арт прикрашає обкладинку JPP! Vo 2, а більше ви можете знайти на DeviantArt.

8. (Oodorato2) オオドラ - Hi! Japony. От хто однаково добре тримає планку. Міцний середнячок. Пісня не чіпляюча, але приємна і має моменти з цікавим звучання.

9. Love is in Bloom (Kitsuneyu Remix). Happy Hardcore версію Love is in Bloom замовляли? Kitsuneyu привносить до альбому другий трек і ТРЕТЮ інтерпретацію цієї пісні. Навіть Koa в альбомах Ponies at Dawn статистично не так часто з’являється, а вона так-то у Eclipse з’явилася в 11 треках з 71. Кхм, про сам ремікс. З усіх трьох – ця найкраща. Саме тут відчувається гра зі звучанням і повага до оригіналу, бо він органічно вплітається в нове звучання, а не просто перебивається бездушною електронщиною. Почесне місце серед кращих треків альбому.

10) delfino - at the end of (our) journey. Знаєте, враження яке в мене склалося про delfino в першому альбомі розлетілося на друзки. В принципі трек не жахливий, а просто проходнячковий, але він якимось дивом став заключною композицією. Навіть близько не рівень Japan Pony After Party, хоча початок композиції (як й у випадку з реміксом Love Is in Bloom) обіцяв щось грандіозне.

Другий альбом JPP! вражає і засмучує. Тут японська автентичність нарешті почала звучати на повну силу, але тримати планку вийшло лише до середини альбому. delfino та DolceTikky, пісні яких мені тоді сподобалися, у цьому альбомі щонайменше наробили помилок, а щонайбільше – схалтурили.
Водночас видно як виросли Kitsuneyu та delfino\ у ролі продюсерів. Вони послідовно залучають японських виконавців (GaiuZensen та sasamint), а Kitsuneyu ще й вдосконалюється у створенні власних композицій. Також слід згадати C.D.I., який набув перших обрисів фірмового звучання і подарував альбому чарівну обкладинку.
Два альбоми позаду і ще два попереду. Саме у них ми зустрінемо виконавців, яким я присвячу окремі блоки у цій подорожі. А поки оцінка другого альбому. Скажу чесно, мене іноді заносить і кілька таких собі пісень ледь не змусили мене сильно занизити оцінку. Втім, освіживши у пам’яті усі інші пісні я прийшла до висновку, що найбільш (найменш хіхіх) об’єктивною оцінкою буде 8.3\10 – здебільшого за рахунок чудового тріо на початку та дев’ятої пісні.

JapanPonyParty! Vo 3

Третій альбом ЯпонськоїПоніТусовки з’явився через рік, у травні 2016 року. Продюсерами знову виступив дует Kitsuneyu та delfino\. І чи то через тривалу перерву, чи JPP! Vo 1\2 надихнули інших, але третій став найбільшим: як за кількістю треків, так й за кількістю нових виконавців. Мушу зізнатися: мене купила обкладинка. А ще красномовний коментар від тоді ще маленької Vylet Pony. А ще… Я вже казала, яка офігезна тут обкладинка? Якщо вам також сподобалася – посилання на Tumblr художниці.

Перш ніж ми почнемо, варто зробити важливе уточнення: без покупки альбому доступні лише 19 треків. В офіційному анонсі також зазначені лише 19 треків. Втім, якщо завантажити альбом з Bandcamp, то там будуть ще три композиції. Їх я також обговорю і, за можливості, прикріплю посилання на публічні версії. А взагалі, якщо вас зацікавить бодай один з описаних далі треків, то весь альбом можна купити від 50 центів (мінімальна ціна платформи, заплатити більше також ніхто не забороняє).

1. オオドラ(Oodorato2) – Muffinious. Перша пісня альбому і черговий солідний середнячок Oodorato2. Жвавий і життєрадісний мікс – нічого вкрай особливого, але вуха тішить.

2. √50 – Becoming Popular(IT Gamers mix). Аркадно-електронний ремікс Becoming Popular, нічого екстраординарного.

3. ハチガ – Seeing Ponies That Ain't There. Шиза, неабияк нагадує саундтрек the Neverhood заміксований із головною темою Оггі й Кукарачі.

4. sasamint – サヨナラ Find a Way. Здається, що саме цим треком альбом і мав початися. Так, вступ вийшов більш багатообіцяючим ніж пісня справді може запропонувати, але це не скасовує того, що звучить вона прикольно.

5. delfino\ – The Magic Inside(delfino\ Remix). Мені здається, чи саме delfino\ просуває таку кількість реміксів у альбомах JPP!. Якби там не було, а цей трек повертає нас до того, що він робив у першому альбомі – прохідний, але непоганий ремікс. Після Vo 2 відчувається норм, але не більше.

6. MI – Bats!(Disco Mix). Місцями звуки нагадують музику. Але лише місцями. Скіп.

7. Agero – Coldness Before Daylight. Вокодер, який використали для цього хорового співу… Бляха, Agero, я не знаю хто ти, але злочинно після попереднього треку ставити ЦЕ! На голову вище за все, що до того з'явилося у Vo 3.

8. eksoka – The Sixth Element. От ми вперше зустрічаємося з eksoka і, богині, я готова душу продати за те, аби він зробив третій альбом. Довгі пісні не так часто звучать круто. Часом вони затягнуті (привіт Cheer Up! -for Sunset Shimmer-), часом надто вже скачуть в темпі, але найголовніше – не завжди витримують емоцію. І саме eksoka кожну пісню перетворює на емоційну подорож і таку, що про минувші п’ять-сім хвилин згадуєш на самому кінці треку. Його основний жанр – прогресів-транс, і я б сказала, що це кращий прогресів-транс не лише всієї броні сцени, а й світової зокрема. Тут представлена одна з доволі ранніх композицій, в якій фірмовий стиль лише в процесі кристалізації. Але так, це одна з перлин альбому.

9. Kitsuneyu – Hush now lullaby (Kitsuneyu Remix) JPP3 UPDATE. Другий продюсер також відпрацьовує квоту реміксів, але з помітно цікавішим звучанням. Качає, втім більше нічого і не сказати.

10. C.D.I. – Heart Eater. Хардкор нойз чи по-простому “довбьожка ушей”. Таке я люблю, але існують треки і покраще. Середнячок у категорії й дуже специфічна річ, яку я раджу лише тим, хто також чує музику в роботі перфораторів та пральних машин.

11. delfino\ – Don't Run Away. Щось в цьому є. Не стільки за мірками delfino\, а всього альбома загалом. Флатершайно, енергійно, добре.

12. D.B.D. – Pony Pokey 150-300. Звучить ніби й нормально, але на тлі усіх попередніх не вражає нічим. Скіп.

13. ガイウ先輩 with Pie Sisters – Gray Rock. Here we go, baby! Rock! В усіх сенсах, оскільки у пісні не обійшлося без Мод Пай. Звучить потішно, панково і місцями мелодійно. Ще один діамантик у корону третього альбому.

14. ちっきぃ/DolceTikky – The Magic Inside (I Am Just A Pony)(DolceTikky Remix). Як delfino\ повернувся до витоків, так й DolceTikky представив мікс у кращих традиціях першого альбому. Nothing, but the best.

15. minato – Rules of Rari-TeaTime. Перший ремікс, який робить ставку здебільшого на живі інструменти, і звучить він просто чарівно. Легкість, Раріті та чаювання – якщо і є краще втілення цього у музиці, то я ще не чула. Безумовно раджу!

16. ジウベ – Smile Song piano arrange. Так, це автор Sky Garden та BBBFF.SpringRemix з Vo 1\2. Піаніно. Цим все сказано. Раджу.
U.P.D. Я послухала далі й це разйоб. Один з кращих треків альбому.

17. Kitsuneyu – laughter… . Або моє знання майбутнього грає зі мною злий жарт, або сам Kitsuneyu планував це, але пісня звучить як прощання. Веселе і тепле яке буває між старими друзями, але все ж прощання. До чого це я? Дізнаєтеся у четвертому альбомі. А поки можу сказати лише те, що біла полоса продовжується і пісня також обов’язкова до ознайомлення.

18. GaiuZensen & オオドラ – Big Pony Band. Трек мені запам’ятався ще з першого прослуховування альбому бо суміш інструментів, семплів поняш і шаленого дудочніка з акордеоном – “як такоє можна так просто взять і забить?”. Наполеглива рекомендація до прослуховування!

19. 弥奈モス田 – My Little Pony Theme Song (Friendship Hop Arrange JPP! Edit). Останній з формально заявлених треків і вельми вдалий вибір. Є щось особливе в тому, аби закінчувати альбом про поні головною темою MLP. Особливо з таким гарним аранжуванням.

Але що це? Бонус!?

1. Assertive Fluttershy – Boo Hoo (C.D.I. Remix). Це бляха найкраще, що я чула від C.D.I. . Не революція у жанрі, але точно краще з його творчості й завиграшки розносить Heart Eater. А ще це солідна електронщина. Рекомендую!

2. C.D.I. – ひとりぼっちの誕生日(Little Glitch Style). Питання те саме: чому цього треку нема в основному альбомі? Він не супер-пупер, але справді прикольний.

3. 弥奈モス田 – The Smile Song (Bossa Groove Arrange). Це аморально. Це нелегально. Чому його нема в альбомі, а на ютубі лише 286 переглядів за 10 років!? Мені бляха ридати хочеться. 弥奈モス田 (Yanamosuda) отримає окремий блок у нашому дослідженні, бо він незаслужено обділений увагою.

Наразі, це була найбільша перерва між виходами альбомів JPP! у нашій історії, втім результат видно одразу: 19(22) пісень та рекордні 17 виконавців. Так, не всі з них хороші чи, ну, зайдуть широкій публіці. Та й японськість звучання багато де розгубили: так й не вийде одразу сказати, що тут має відверто японське звучання.
Втім, чи це мінус? Не лише ж кімоновщину писати. Головне, що більше половини – заради чого я купила альбом – якісна музика. Ітогова оцінка альбому: міцні 9\10.
Це те, чим японські броні можуть пишатися. Лебедина пісня продюсерського дуету Kitsuneyu та delfino\. Так, ви все правильно зрозуміли: це був останній альбом JapanPonyParty!
Хоча… Пам’ятаєте eksoka? Він все ж випустив третій, чи краще сказати, четвертий альбом. А також… О, Богині, запросив ЇЇ.

eksoka

eksoka – музика чудова
Тільки він чи вона?
Схід справа тонка

## JapanPonyParty! Vo 4

Четвертий альбом, мабуть, ніхто вже не розраховував побачити. Аж тут у травні 2023 року з’явився JapanPonyParty! Vo 4. Цього разу в продюсерському кріслі опинився eksoka, що за ці роки став порядком відоміше у світовій спільноті: публікації на каналі Cider Party, участь у релізах Ponies at Dawn та A State of Sugar. Ну й звісно ж власні альбоми та сінгли, що привертали увагу інших виконавців. Я достеменно не знаю, чи це стало причиною, але…
Пряма цитата з опису анонсу:“За участю спеціальних гостей із-за кордону виходить новий реліз — перший за останні 7 років”. Вперше неяпонці беруть участь у створенні альбому. А ви знаєте, як японці ставляться до іноземців. Тож хто вони, спеціальні гості? І чи не загубилася японськість зовсім?

1. ЗУСТРІЧАЙТЕ.
АВТОРКА DISCORD.
ODYSSEY EUROBEAT
З ТРЕКОМ GOODBYE JAPAN!!!
Іронічно? Безумовно. Чому каліфорнійка відкриває альбом, якщо не враховувати легендарний статус всередині спільноти? Можливо, бо її треки вже виходили у японських збірках Super Eurobeat (буквально на дисках). В свою чергу євробіт хоч і зародився в Італії, але найбільше припав до душі саме японцям. Тому перший трек буквально каже: “Сумували за Японією? Тримай концентровану японщину прям по вєнє!” Так або інакше це разйоб і наглядна демонстрація, що може треків у альбомі менше, але кожен – гідний уваги (що ми ще перевіримо).

2. Lexie – Make Your Mark (Lexie Remix). Вітайте, третя і остання особа, якій я присвячу окремий блок у нашій подорожі, бо просто обожнюю її звучання. Цей трек не вийняток. Від оригіналу лишили лише найпотрібніше – вокал. А все інше звучить просто фантастично.

3. Ponytronic – Space Tea Party. І ще один гість, тепер з Нью-Йорка! Назва пісні не бреше і певна космічність у звучанні присутня, хоча порівняно з попередніми двома вона мені не так сильно сподобалася.

4. 弥奈モス田 – Equestria in a Cradle. Знайомі обличчя (ієрогліфи) чи не так? Yanamosuda, що дебютував у третьому альбомі, повертається! Цього разу з Lo-Fi. Якщо колись відкрию кав’ярню – він гратиме у ній (звісно, якщо вийде домовитися, але ви поняли до чого я веду).
\Цікавий факт: Вдруге в історії JPP! обкладинку створив один з виконавців, а саме Yanamosuda. А ще саме ця обкладинка надихнула мене на назву матеріалу.

5. gorow（五郎) – Pinkie's Brew (House Remix). П’ятий син на п’ятій позиції. Тааак, японці, я зловила ваш жарт (gorow – п’ятий син). А от де не до жартів, так це про звучання самої пісні – вона не на жарт захопила мене! Чарівний ремікс, японські мотиви і ще один з моїх фаворитів у альбомі.

6. C.D.I. – Gaze Into the Rainbow. Єдиний, хто пройшов цей шлях разом з нами від початку й до кінця. Всі чотири альбоми JPP! він приносив щось дивне і цей раз став приємним винятком: реально спокуслива електроніка. І чи то японський дубляж так заміксував, чи то Хацуне Міко отримала халявне камео, але звучить прикольно. Якщо зі вступу подумаєте, що фігня – я подумала так само, просто дочекайтеся розгону.

7. eksoka – Miyabi. А от і той, завдяки кому всі тут і зібралися! Транс зі мелодійної електроніки, Флатершай та струн японської саншін (принаймні я думаю, що це вона). Уява так і малює захід сонця, опадаючу сакуру, чиї пелюстки зливаються з гривою пегаски, що сидить під нею та дивиться кудись у далечінь. І це зовсім не тому, що я вже бачила обкладинку треку на ютубі.

8. Ponytronic – Exhalation Altruist. Дивне переосмислення того, що було у Space Tea Party. Фактично ремікс вже представленого в альбомі треку. Тільки от звучить він одноманітно й, мабуть, вперше за цей альбом я можу сказати проходняк.

9. Tw3Lv3 – Natsukashii. Вітайте першого гостя з Європи! Бельгієць і доволі відомий музикант, чиї D&B треки регулярно з’являються у… чесно, простіше перерахувати лейбли де він не з’являється. Natsukashii мені не так сильно сподобалася – міцний середнячок.

10. 弥奈モス田 – Think Of Fluttershy (Deep Hop Mix). Давно не бачилися, десь хвилин двадцять, але звучиш так само чілово.

11. Qchan – Maud. Ах, я вам цього не казала, але Мод Пай одна з моїх улюблених поні. Я також 99% часу ходжу з її виразом обличчя і дружу з kaminchikom. Мила композиція, яка плавно підводить до кінця альбому.
\Цікавий факт: Qchan виступив у ролі адвайзера альбому.

12. 狐悠 – My Little Pony Theme Song (Re\:Sunrise Remix). Є щось особливе у тому, аби закінчувати альбом присвячений поні головною темою MLP, чи не так? Приємний ремікс й знаєте, з його звучання не здається, що це кінець. Ніби це лише початок чогось… нового. Але давайте краще поговоримо про виконавця.
Пам’ятаєте, я казала що C.D.I. єдиний пройшов з нами весь цей шлях? Я збрехала:) Наш добрий знайомий за ці роки позбувся англійського псевдоніму, але й не такі загадки розплутувала. Знайомтеся, Kitsuneyu! Цього разу він опинився поза продюсерським кріслом, але я впевнена, що без його участі цей альбом не був би таким, яким є. Це підтверджує і “особлива подяка” в описі анонсу JPP!4. Дякую і я тобі, Kitsuneyu, за цю захопливу подорож крізь 9 років японської сцени та 51 пісню, що за цей час побачили світ у складі альбомів!

Наразі, четвертий альбом JPP! найуспішніший з усіх. Про це свідчать не лише мої суб'єктивні оцінки: він найбільш продаваний на Bandcamp (щоправда перших двох там нема). Минулого разу я сказала, що японським броні є чим пишатися. Тепер у них є ще і абсолютний шедевр. Так, не всі пісні мені сподобалися, але “нема межі досконалості”. Оцінка альбому: 12\10, заслужені.
eksoka разом з Qchan та Kitsuneyu організували неймовірне повернення. Про можливість створення нового альбому мені нічого невідомо. Втім щось підказує, що ми ще почуємо JPP!.
І на цьому наша подорож японською сценою не закінчується. Підігрівайте каструлі з чаєм, наступна зупинка – Origins від eksoka!

Origins

Як не дивно, наша історія почнеться з витоків, аби перейти до альбому “Origins”. Про самого eksoka мені відомо мало і пошуки цього не змінили, а тому говоритимемо про нього (чи неї) через музику. Пошуки помотали мене десятком різних альбомів та трьома платформами, тому якщо буде бажання щось послухати – все в одному місці не зібрано. Принаймні більшість.
А також окреме важливе уточнення: абсолютно всю музику eksoka я, мабуть, послухаю в процесі написання, але це не значить, що вся вона буде прокоментована. Я згадуватиму, які треки є ексклюзивними і де їх шукати, які просто варті уваги, а для всіх інших лише honorable mention та посилання. Цей принцип ви вперше побачите щодо реміксів й він зберігатиметься для всіх виконавців. Якщо треки які пізніше увійдуть в альбом публікувалися до того – згадані вони будуть вже під час огляду альбому.
Перша композиція яку коли-небудь оприлюднив eksoka вийшла у 2015 році і має назву Consequence. Жанр uplifting trance, доступний лише на Soundcloud. Тут прям відчувається рання творчість, але навіть так звучить непогано. Хіба нічого пов’язаного з поні у цьому треці нема.
Спеціально чи ні, але перша композиція пов’язана з MLP є реміксом I'll Fly, що ніби каже: “Може це й лише другий мій трек, але я здіймуся в небеса!”. Я не знаю скільки демок так і залишилися лежати в столі, аби буквально перший ремікс звучав ТАК. Серед інших реміксів є: Battle Of The Bands, The Pony I Want To Be, Luna's Future та A Friend for Life. Щодо останнього особлива рекомендація!
Першою появою за межами Soundcloud та свого ютуб каналу став вже згаданий The Sixth Element в альбомі JPP! Vo3. Що найцікавіше, цей трек ексклюзив цього альбому, оскільки на жодній іншій платформі я його не знайшла.
У 2017 році затриматися хочеться на двох треках: Ponytronic - Times Like These, ремікс від eksoka на яку вийшов у альбомі того ж Ponytronic. Звучить балдьожно, доступний лише в цьому альбомі. А також Shinonome, що вийшов лише на ютубі та саундклауді. Кому не вистачило японськості JPP! Vo 2 – чудове доповнення до нього.
А потім стався епохальний 2018 рік. Цей рік ми згадаємо двічі: зараз із eksoka і… потім, коли настане відповідна нагода. За цей рік його треки з’явилися у інших альбомах щонайменше п’ять разів. Ексклюзивні сінгли: Heart Of The Empire вийшов у альбомі Enigma від Ponies at Dawn. Величне звучання і все такий ж якісний прогресів транс. Awakening Darkness доступна на ютубі і у жодному альбомі не була представлена. Хіденджем нашого хіденджема:)
А тепер про те, чому цей рік епохальний. Вийшов перший мініальбом eksoka під назвою Origins. Багато інформації про сам альбом нема: на сторінці Bandcamp вказано авторство обкладинки – створив її… Yanamosuda. Тааак, наша несправедливо обділена увагою булочка й автор обкладинки JPP! Vo 4. А що ж сам альбом та пісні?
Їх Origins має аж вісім й кожна заслуговує вашої уваги. Проте детальніше я розкажу лише про дві з них: Being Natural та Lachryphagy (Acoustic Mix). Перша почесно може зватися найенергійнішою в альбомі – від самого початку eksoka задає файний ритм, який зберігається протягом усієї пісні, але у різній формі: поступово тьмяніє, аби потім розквітнути з новою силою. Мій другий фаворит в усьому альбомі.
А от найкращою, на мою думку, є Lachryphagy (Acoustic Mix). Я колись завантажила мод на розширений плейлист поні музики для HoI4 (стратегія про ДСВ) і буденно вивчала технології. Аж тут почала грати Lachryphagy. І саме акустичний варіант. Богині, я тоді забула про все (зокрема поставити гру на паузу) та побігла дивитися чи є ця пісня на ютубі.
За кілька днів й цього мені стало мало – я хотіла купити її. Тоді ж й наштовхнулася на Origins й зі здивуванням дізналася, що вже багато років слухаю певні треки eksoka і навіть ніколи не підозрювала, що серед них є така чуттєва пісня. Я не складатиму топ усіх його пісень, але ця була б у першій трійці.
Всі пісні з цього альбому були для мене новими в момент покупки – жодну, крім Lachryphagy, я до того не чула. І ви можете запитати: “А як же слова про інші треки? Може, це щось зі вже згаданого?”.
Ох, ні, я не згадувала (хоча певні вже побачили світ на момент 2018 року) бо ми і так їх побачимо, куди б ми не пішли.

Wherever We Go

Наступний рік у кар’єрі eksoka минув доволі спокійно: у альбомі Waffle від A State of Sugar (який так і манить мене своєю обкладинкою) вийшов його ремікс на трек Cynifree - What Lies Beyond. Чи слід казати, що звучить він просто фантастично? Друга поява за цей рік сталася у альбомі Eternal від Ponies at Dawn з оригінальним треком Everlasting. Чи слід казати… ну, ви й самі все поняли – альбом я купила не в останню чергу через цю пісню.
\Цікавий факт: обидва лейбли досі активно випускають нові альбоми, а також походять зі самого центру світу – Австралії!
Довго чекати на другий альбом не довелося — вже у середині 2020 року eksoka випустив Wherever We Go, який налічує десять композицій. Автором обкладинки знову став Yanamosuda, з яким eksoka весь цей час підтримував тісні творчі зв’язки. Безліч треків з нього вже виходили та й виходитимуть у подальшому в складі чужих альбомів, але саме тут вони компактно зібрані. Сумували за списками?:)
Цей буде не таким великим та включатиме лише ті треки, про які мені є що сказати. Хоча це й найкращий альбом на мою думку, але комон, чувак працює в одному й тому ж жанрі, хіба різні підвиди пише.

1. Little Journey (Intro Edit). Іронічно бачити таку назву на п’ятій тисячі слів, чи не так? Насправді, це шикарний вибір для відкриваючого треку не лише через назву, а й завдяки своєму звучанню: хрестоматійний eksoka. Качає, триває шість хвилин і буквально вводить у транс. Качовий транс.

2. Tale of Autumn. Не порахувати скільки разів я слухала цю пісню повертаючись додому осінніми вечорами. І зимовими. Весняними… Історія про Осінь чудово личить пішим прогулянкам в будь-яку пору року! Фрагмент, що починається з третьої хвилини, можу описати лише як аудіо-рай.

3. Advanced Magic. А от і пісня яка колись і познайомила мене з eksoka. Пам’ятаю ніби це було вчора, хоча минуло точно більше п’яти років. Ще зовсім мала натрапила на Cider Party і побачила там цей трек. В першу чергу мене зацікавила вельми спокусливо намальована Твайлайт на обкладинці. Але потім до мене долинув звук. От десь з тих років я й хотіла розповісти про цей трек усьому світу, що зараз і роблю:) Навіть якщо про eksoka дізнається на одну людину більше – це вже було варте створення матеріалу. Ну й так, прогресів транс це БАЗА.

4. The Way of Dawn. Ця пісня та Tale of Autumn чомусь завжди були мені дуже схожими. Можливо тому, що пензлювати додому доводилося довго, а альбому вистачало якраз аби послухати його повністю. Але це все ж не головна причина мого кохання до цього треку. Те, як eksoka підовдить до кульмінації на четвертій хвилині треку й загальне звучання ключового мотиву – от причина, через яку прослуховування альбому закінчувалося зациклюванням саме цієї пісні.

Аби не розтягувати цей матеріал ще більше, швидко пройдемося релізами за 2021-2023 роки. Треки Alternate Wing та Kirisame вийшли в альбомах лейблу A State of Sugar: Biscuit і Doughnut. Ponies at Dawn в той час отримав на один більше. У їхніх альбомах (Aurora, Zenith, Pandemonium) з’явилися: Insomniac City, Unforgettable і Love Devourer.
І як ви вже знаєте, у 2023 під керівництвом eksoka вийшов JPP! Vo 4. Відтоді про eksoka майже нічого не чути. Але під час роботи над матеріалом я знайшла його твіттер й закріплене повідомлення, що підтверджує – нічого ще не закінчилось: Я думав про те, щоб випустити альбом або M3 цієї осені чи наступного року, але оскільки мої розумові здібності зараз надто обмежені і я не в змозі впоратися навіть з одним завданням, я вирішив на деякий час зосередитися на особистих справах. Звісно, я допрацюю всі проекти, щодо яких вже прийнято рішення.
От ніби ми й закінчили розмовляти про eksoka. Втім мене не відпускає відчуття, ніби я щось пропустила. І пов’язано це з тим, хто з’являвся тут протягом усього блоку. Ба більше, цілком можливо, що eksoka поступився місцем у JPP! Vo4 аби він опублікував дві композиції. Той, чиї малюнки тішили ваше око під час розмов про альбоми.
Ми ще згадаємо 2018 рік, пам’ятаєте? Саме у ньому я навмисно пропустила один ремікс – Get Lady (eksoka Remix). Він вийшов у складі першого, і до сьогодні останнього, альбому Yanamosuda.

Yanamosuda

Жовті крила
І рожева грива
Маленька енергія

## Little Energy

Безкоштовний альбом під назвою Little Energy вийшов на Bandcamp у жовтні 2018. Я стільки разів згадувала, що він малював обкладинки, а хочете прикол? Обкладинку його альбому створила Takaaki. А пам’ятаєте, я казала, що JPP! Vo 3 незаслужено обділив його увагою? Обидві пісні з нього увійшли в цей альбом, а також ремікси від інших виконавців. Про eksoka ви вже знаєте. Інші два: старий знайомий DolceTikky і той, про кого ми так або інакше постійно згадуємо – Kitsuneyu!
Не будемо наразі на цьому зациклюватися (бо в мене також little energy) і перейдемо до обговорення самого альбому. Little Energy повниться нотками таких жанрів, як Jazz, House, Drum'n'bass, Hip Hop, Electronica, Pop, Game Music. І це не моя оцінка, а цитата з опису на Bandcamp. Весь час пошуків мене не відпускала одна божевільна ідея: а чи існує японська поні-музика з персонівським звучанням? І з усіх саме Yanamosuda виявився найближчим до цього (зокрема й за жанровою сумішшю).
Перша ж пісня Flatter Days не лише назву, а й звучання має в дусі Persona 5. Не того шаленого acid-jazz, а тихого спокою, коли сидиш у Лебланк і думаєш що робити цього вечора. Взагалі так можна описати значну частину оригінальних композицій, які тут з’являються – фон спокійного вечора.
Aqua Romance привносить вже щось від звучання Persona 3 з її D&B та хіпхоповістю. І в цьому розкривається найслабша частина альбому: вокал. Бо його банально нема. Такі треки як Aqua Romance звучать ідеально як додаток до вокалу, а не самостійна композиція. Dusk Song має ту ж проблему, хоча тут цікаво поєднуються духові, що до вже згаданого звучання в дусі Persona 3 додає нотки Persona 4.
Перепрошую в усіх, хто не грав у Персони, але схоже, що всі треки в мене лише з нею й асоціюватимуться. Generosity (Mos Hop Arrange) – має настільки багато спільного з темами зброяра та лікарки з п’ятої частини, що будь цей трек у офіційному ost гри я не помітила б різниці.
Evil Enchantress (Yanamosuda House Arrange) свої початком дуже нагадує мені один з треків у альбомі Balloons Party (про який ми поговоримо колись дуже потім). Якщо описувати конкретно враження від треку, то спершу мені не зайшло. А вже на другому прослуховуванні для цього матеріалу я розпробувала його грайливе звучання. Духові мені тут не дуже подобаються, але все інше – заворожує.
Є щось… особливе… в тому, аби називати треки так само як і альбом)) Так трек Little Energy вийшов справді особливим, бо першою асоціацією стала не Персона, а дещо більш відоме у наших широтах – Undertale. Пісня цікава, але ну не моє.
Roses For Fluttershy – крайній трек Yanamosuda, що повертає нас до атмосфери солодкої бездіяльності у кав’ярні. Але на ньому альбом не закінчується. Ба більше, перший ж ремікс показує, як навіть трішки вокалу можуть видозмінити його на краще.
Dusk Song (DolceTikky Remix) має один із найбільш ненависних мені вступів: півхвилини звуків машин-вулиці які ледь чути. Фактично тиша. Але потім починає грати музика. І чути абсолютно беззмістовний вокал. Але бляха, він показує як навіть без повноцінного тексту і лише з банальним “дара-ду-та-та-тарара” пісня набуває набагато соковитішого звучання. Клянуся Селестією, коли почну займатися вокалом – їбану свій ремікс на якийсь з треків Yanamosuda, аби самій потім було приємніше слухати.
Перед кінцем розбору альбому два халявних камео: eksoka з реміксом на Get Lady звучить як фірмовий eksoka й цим все сказано. Dawn Song (Kitsuneyu Remix)* робить звучання не дуже цікавого оригіналу набагато кращим. Можливо, якби це одразу задумувалося як мелодійний D&B то я його не скіпнула б під час розмови про інші треки.
У висновку можна сказати, що альбом звучить добре, але головна претензія про вокал не дає мені впевнено полюбити його. Час від часу слухати – так. І проблема не в тому, що суто музика мені не заходить – у того ж eksoka добре, якщо сорок слів прозвучало за всю дискографію.

Red Sun over Ponydise. Частина 1

Коментарі (0)

Поскаржитися на коментар